Навіки молоді герої Крут

 Щорічно 29 січня Україна вшановує відвагу та самовіддану любов до Батьківщини юних українців, які стали на нерівний бій, боронячи рідну землю від російських загарбників.

29 січня 1918 року на залізничній платформі в Крутах до 520 українських вояків і студентів з 16 кулеметами та однією гарматою дали бій росіянам, які мали десятикратну перевагу в живій силі та артилерії.

Бій під Крутами тривав близько шести годин, у ньому загинули від 70 до 100 бійців з української сторони. Втрати більшовицьких військ тоді сягнули 300 людей.

Після бою, у присмерках, українські війська організовано відступили зі станції Крути до своїх ешелонів. 27 студентів та гімназистів під час відступу потрапили у полон. І наступного дня ці 27 героїв були розстріляні або замордовані. Згодом їх поховали на Аскольдовій могилі у Києві.

Затримавши ворога на чотири дні, київські юнаки дали змогу укласти Брест-Литовський мир, що означав міжнародне визнання української  держави.

Складаючи шану тим, хто віддав своє життя за свободу і незалежність нашої Батьківщини,  працівники бібліотеки-філії №8, що на «Шкільному», підготували книжкову виставку-реквієм «Пам’ятаємо подвиг героїв Крут!», матеріали якої відображають причини і хід та наслідки цього бою.

Герої  Крут стали взірцем захисника Батьківщини, як і «кіборги» в новітній історії України. Вічна їм слава.

 

 

Перший космонавт незалежної України.

 1951, 28 січня – в  Чернівецькій області в родині вчителів народився Леонід Каденюк, перший космонавт незалежної України.

Мрія про космос в хлопчика зародилася в 10 років, коли весь світ облетіла звістка про політ Юрія Гагаріна. І він зробив усе, щоб ця мрія стала реальністю: закінчивши середню школу зі срібною медаллю, вступив до Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків, здобув диплом льотчика-інженера за спеціальністю «Пілотування і експлуатація літальних апаратів».

У 1976 році був оголошений набір до Загону радянських космонавтів у групу багаторазової космічної системи «Буран», і Леонід вирішив спробувати свої сили. Після тривалих фізичних і психологічних тренувань із 9000 претендентів було відібрано дев’ятьох. Каденюк – у їхньому числі.

         Згодом Леонід Каденюк пройшов загальнокосмічну підготовку і отримав кваліфікацію льотчик-випробувача та космонавта-випробувача. Здобув другу вищу освіту, закінчивши в 1989 році Московський авіаційний інститут за спеціальністю «інженер-механік». Досконало знав різні типи космічних кораблів та літав більш ніж на 50 типах літаків різного призначення, здебільшого — винищувачах. Загалом провів у небі більше 2 400 годин.

Після розпаду Радянського Союзу постало питання, як бути далі, але він, не роздумуючи, вибрав Україну. Коли з’явилася програма україно-американського космічного співробітництва і шанс на політ українця на борту американського космічного корабля, написав заяву про бажання взяти участь у конкурсі. І з 19 листопада по 5 грудня 1997 року здійснив політ на американському транспортному космічному кораблі «Колумбія» місії STS-87, проводив досліди із впливом невагомості на вегетацію рослин.

Завдяки йому в космосі вперше було розгорнуто державний прапор України і прозвучав наш Гімн. А ще він узяв з собою в політ томик «Кобзаря».

         Повернувшись в Україну, генерал-майор Леонід Каденюк проходив службу в лавах ЗСУ, у 2002 році був обраний народним депутатом України.

Помер 31 січня 2018 від раптової зупинки серця під час традиційної ранкової пробіжки. Похований на Байковому кладовищі.

 

Голокост. Засвідчений злочин.

 

27 січня, у день звільнення в'язнів найбільшого нацистського табору Освенцим, у світі вшановують пам'ять жертв Голокосту. У період Другої світової війни геноцид, влаштований нацистським режимом, призвів до знищення третини усіх євреїв у світі. Крім євреїв, нацисти також винищували ромів (на окупованій території України було вбито не менше двадцяти тисяч ромів), психічно хворих людей, інвалідів, радянських військовополонених і всіх, кого нацисти вважали "неповноцінним".

Нацисти розшукували і розстрілювали євреїв на окупованих територіях України. Найвідомішим місцем масових розстрілів євреїв в Україні є урочище Бабин Яр у Києві, де було страчено близько 150 тисяч осіб. Зараз тут знаходиться Меморіальний комплекс, присвячений пам'яті жертвам Голокосту.

День пам'яті жертв Голокосту був встановлений Генеральною Асамблеєю ООН від 1 листопада 2005 року. Україна також брала участь у підписанні документа.

День пам'яті заснований з метою, щоб люди ніколи не забули про злочини нацистів і щоб пам'ять невинно вбитих була вшанована.

В читальній залі було підготовлено книжкову виставку  до Дня пам'яті жертв Голокосту, на якій підібрано матеріали, що надають інформацію про голокост. 

 

Ернст Теодор Амадей Гофман – німецький письменник і композитор.

24 січня 2026 року  відзначаємо  250 років від дня народження відомого німецького письменника, композитора і художника Ернста Теодора Амадея Гофмана

Народився він 1776 року в Кенігсберзі (нині Калінінград). Батьки розійшлися, коли хлопчикові було три роки; його виховував дядько – юрист за професією.

У 1800 році Гофман прекрасно закінчив курс юридичних наук в Кенігсберзькому університеті і пов’язав своє життя з державною службою. До 1807 року працював у різних чинах, у вільний час займаючись музикою і малюванням. Він був гарним юристом, літератором, музикантом та живописцем.

Гофман періодично працював як диригент, композитор і декоратор в театрах Берліна, Бамберга, Лейпціга і Дрездена, писав статті про музику для журналів.

Після 1813 справи його пішли краще, місце капельмейстера в Дрездені ненадовго задовольнило його професійні амбіції. Йому належить романтична опера «Ундіна» (1813), симфонії, хори, камерні твори та ін.

До літературної діяльності Гофман звернувся, коли йому було вже понад тридцять років, але саме вона зробила його одним з найвідоміших німців XIX ст.  У 1809 р. Ернст Гофман опублікував новелу «Кавалер Глюк», яка стала його першим твором. Після цього було  написано ще чимало новел, які пізніше були об’єднані в збірник «Фантазії в манері Калло. За своє життя Гофман написав десятки казок, повістей і романів ( «Повелитель бліх», «Життєві переконання кота Мурра», «Лускунчик і Мишачий король» та ін.)

У новелах, повістях «Золотий горщик» (1814), «Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер» (1819), романі «Еліксир диявола» (1816) світ представлений немов видимий в двох планах: реальному і фантастичному, причому фантастичний постійно вторгається в реальний (феї п’ють каву, чаклунки торгують пиріжками і т. п.).

Про щедрий талант та дивовижну  фантазію Ернеста Гофмана ви зможете дізнатись прочитавши  книги, які є в  нашій бібліотеці.

 

 

Відомий невідомий Павло Тичина

 Під такою назвою, сьогодні, пройшла поетична зустріч з творчістю відомого українського поета Павла Тичини у бібліотеці-філії №8, що на «Шкільному».

Голова «парламенту» і міністр тоталітарної радянської республіки. Модерніст із вишуканим, експериментальним і «музичним» письмом. Автор наївних і смішних пропагандистських віршів. І все це одна людина  Павло Тичина.  Він прийшов до літератури в 1910-ті роки. Читачів вразила мелодійність, музичність текстів нового героя літературної сцени («Там тополі у полі на волі / (Хтось на заході жертву приніс) / З буйним вітром свавольним і диким / Струнко рвуться кудись в далечінь»).

А втім, у «золоті» для Павла Тичини двадцяті в його поезії дедалі виразніше проявляється політична пропаганда. Десь щира, десь уже вимушена (на тих, які не демонстрували підтримку більшовицької «лінії партії», відчутно посилювався тиск). У тридцяті роки Павло Тичина «зламався», тиск радянської влади на письменників різко посилився. Пішли арешти сотень авторів і авторок із божевільними звинуваченнями на зразок «підготування терактів» чи «участі в підпільних організаціях», а далі й розстріли.

В умовах безжальних і непередбачуваних репресій  Тичина, як і багато інших, почав писати «по-новому». Вчорашній вишуканий «музичний» модерніст і вигадливий авангардист тепер творив нескінченні агітаційні тексти, перевантажені пропагандою та наснажені бадьорими ритмами. Павло Тичина вже не повернувся до себе колишнього в поезії. Хіба в деяких текстах, можна впізнати «того самого Тичину».

Під час Другої світової війни Тичину призначили міністром освіти УРСР. А в 1953-1959 роках він і взагалі став Головою Верховної Ради республіки.

У сьогоднішній Україні Тичина залишається об’єктом суперечок. Хто він: видатний поет чи радянський колаборант? Людина зі зламаною долею чи той, хто зміг бодай у чомусь перехитрити тоталітарну машину? Не в останню чергу завдяки цим парадоксам і двозначностям його продовжують читати і досліджувати. Але й поза тим годі уявити українську літературу XX століття без нього.

Тож запрошуємо вас до нашої книгозбірні, щоб ще раз перечитати поезії цього неоднозначного поета, і зрозуміти, який він насправді – цей відомий невідомий Павло Тичина.

 

Українська хвиля

 З6 років тому українці вийшли на вулиці, взялися за руки, і зв'язали «живим ланцюгом» («Українська хвиля») Київ з Львовом і далі – з Івано-Франківським із нагоди проголошення Акту Злуки УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року.

«Живий ланцюг» - це символічна акція за участі великої кількості людей, які взявшись за руки демонстрували єдність народу. Цей захід, який відбувся у неділю, 21 січня 1990 року, в переддень свята Злуки, – один із самих масштабних такого роду у світовій історії. «Живий ланцюг» став одним із важливих кроків до відновлення Української держави. Люди взяли участь у цій акції, щоб продемонструвати Соборність України на шляху до незалежності.

Ланцюг починався в Івано-Франківську, йшов через Стрий (звідси йшло його відгалуження на Закарпаття), Львів, Тернопіль, Рівне, Житомир до Києва. Початок ланцюга в Івано-Франківську зумовлений тим, що саме Івано-Франківськ (тодішній Станіславів) у 1919 році був столицею ЗУНР. «Українська хвиля» простягалася на близько 700 кілометрів.

У «ланцюзі» взяли участь, за офіційними даними радянського режиму, близько 450 тисяч осіб. За неофіційними оцінками – від 1 до 5 мільйонів.

         Кожного року, 22 січня у багатьох містах України до Дня соборності проводять «живі ланцюги». Вперше слово «соборність» для багатьох прозвучало по-справжньому тільки в день утворення ланцюгу.

 

Автор пісні «Ой у лузі червона калина»

 21 січня 1881 року на Тернопільщині у багатодітній сім’ї народилася тринадцята дитина. Це був майбутній український поет і фейлетоніст, критик і театральний діяч Степан Чарнецький. Навчався у Львівському університеті, де вивчав право, а також активно цікавився гуманітарними науками, особливо літературою і театром.

Після працював інженером-містобудівником. З 1913-го – режисер та художній керівник Львівського українського театру. Дуже хотів служити в українському війську. В листопаді 1918 року він вже мав отримати звання старшого стрільця. Але через стан здоров’я покинув службу.

 Поет видав збірки поезій «В годині сумерку» (1908 рік), «В годині задуми» (1917рік), «Сумні ідем» (1920 рік).Збірка «Дикий виноград», в якій опубліковані фейлетони й новели, побачила світ 1921-го року. Виданий 1934-го «Нарис історії українського театру в Галичині» актуальний і сьогодні. Крім цього, С. Чарнецький писав театральні рецензії, літературно-мистецькі статті, працював над перекладами віршів, п’єс та лібрето до театральних опер з німецької й польської на українську, та навпаки.

Степан Чарнецький автор поезії «Ой у лузі червона калина» , яку він написав в період Першої світової війни. Спочатку твір став піснею українських січових стрільців, а потім перейшов  до бійців Української повстанської армії. Пісня, яка пережила всі імперії, режими, окупації, вона і сьогодні надихає нас у боротьбі за свободу.

В  роки Другої світової війни поет вів скромне життя «інтелігента на пенсії», тримаючись від радянських та нацистських окупантів якнайдалі. До кінця  життя він працював науковим співробітником Львівської наукової бібліотеки.

Помер Чарнецький С. М. у Львові 2.10.1944-го року. 

 

День пам’яті Кіборгів

 Сьогодні, 16 січня, в Україні відзначають День пам’яті «Кіборгів», які захищали Донецький аеропорт. Бої тривали з 26 травня 2014 року до 22 січня 2015 року і закінчились після повної руйнації старого та нового терміналів аеропорту.

Цю дату було встановлено за ініціативою українських воїнів, які 242 дні боронили Донецький аеропорт. «Кіборгами» нескорених українців назвав сам ворог. Мовляв, тільки роботи здатні вистояти в таких нелюдських умовах.

Вони стали символом мужності та відданості ідеалам вільної та незалежної України. «Кіборги» вистояли, не вистояв бетон», – фраза, яка увійшла в історію разом із подвигом українських бійців.

День пам’яті Кіборгів відзначається з 2018 року за ініціативою самих кіборгів. Це неофіційна дата, але вона вже багато років має всенародну підтримку суспільства.

Нині кожен, хто став на захист нашої Батьківщини, є незламним, нескореним кіборгом, відважним воїном,  який  захищає не лише свою родину, свою країну, але й увесь світ. 

 

 

Мова, як генетичний код народу

 Під такою назвою пройшло засідання розмовного клубу «Мовоманія.UA»  в бібліотеці-філії №8, що на Шкільному мікрорайоні.

Основна  відмінність  клубу  від  курсів  української  мови – невимушена атмосфера для усіх охочих підвищити свій рівень знань з української мови. Засідання клубу покликані допомогти учасникам перейти на українську мову у повсякденному житті. Адже саме вільне спілкування, обговорення нових книг та різноманітних тем спонукає  до набуття розмовних навичок та поступового переходу на рідну мову.

Сьогодні гості традиційно спілкувалися, ділилися думками та обговорювали обрану тему. Цього разу говорили про мову, як частину культури, історії та самосвідомості народу, тому що, коли ми користуємося рідною мовою, ми підтримуємо її розвиток, зберігаємо культурну спадщину та сприяємо зміцненню єдності суспільства.

В сучасних умовах, коли наш народ  веде боротьбу за свою незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, перехід на українську мову стає особливо важливим. 

 

 

Заповідні куточки рідного краю

 

Дуже часто нас манять  далекі, незвідані місця, цікаві природні об’єкти. При цьому ми забуваємо, або навіть не замислюємося, що такі локації є у нас під боком, у рідному краї. А якщо розібратися, то у нас в області є 224 різноманітних об'єктів приро́дно-запові́дного фонду: ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи загальнодержавного значення (болото Чорний ліс та Витоки річки Інгулець), тощо. А найвідоміший з них  – дендрологічний парк загальнодержавного значення – Веселі Боковеньки.

Напередодні  Міжнародного дня заповідників і національних парків, який  ми відзначаємо 11 січня, за ініціативою Центру охорони дикої природи і Всесвітнього фонду дикої природи,  в читальній залі бібліотеки-філії №8, було презентовано книжкову виставку-ілюстрацію «Заповідні куточки рідного краю». На якій підібрано матеріали, що надають інформацію про природно - заповідний фонд Кіровоградщини.

Тож запрошуємо вас до нашої книгозбірні, де на вас чекає цікава інформаційна «подорож»  по дивовижним, чарівним місцям рідного краю.