Петро Гулак-Артемовський, класик українського письменства

 

Народився письменник 27 січня 1790р. в м. Городище на Черкащині у родині священика. Отримав ґрунтовну домашню освіту. Закінчив  «курс богословського навчання» в Київській духовній академії, але замість духовної кар’єри обрав світське життя.

Кілька років викладав у приватних пансіонах Бердичева, вчителював у маєтках польських поміщиків на Волині. Водночас займався самоосвітою. У 1817-му переїхав до Харкова, де був зарахований вільним слухачем словесного факультету Харківського університету. Незабаром почав викладати польську мову, історію, географію, статистику.

Викладання стало його покликанням, якому письменник віддавав усі свої сили. Професор, декан, ректор (1841-1849), почесний член (1855) Харківського університету.

Іншим покликанням стало письменство. Спираючись на літературні зразки попередників в українському і світовому байкарстві та на фольклорні традиції, Гулак-Артемовський творив цілком оригінальні, самобутні вірші. Став автором байок, романтичних балад – саме він заклав в українську літературу основи нової байки, дав перші зразки романтичної балади й подав приклад майстерного віршування. Активно друкувався в «Українському віснику» (переклади класиків світової літератури, оригінальні твори різних жанрів). Один із засновників «Українського журналу» (1824-1825).

Помер 13 жовтня 1865-го у Харкові. 

 

В єднанні сила і міць держави

В українському національному календарі дата 22 січня посідає одне з провідних місць.

Вперше у XX столітті українська незалежність була проголошена 22 січня 1918 року IV Універсалом Української Центральної Ради.

А роком пізніше, 22 січня1919 року, на Софійській площі в Києві було урочисто проголошено Акт злуки двох держав: Української народної республіки і Західноукраїнської народної республіки. Збулась віковічна мрія нашого народу: роз’єднані частини України об’єдналися в єдину соборну держави.

Напередодні свята Соборності  колектив бібліотеки - філії №8, що на «Шкільному», підготував та провів історичне досьє «В єднанні сила і міць держави»  для своїх користувачів та гостей .

В читальній залі  була представлена тематична книжкова виставка «З Україною в серці», яка надала можливість ознайомитися з інформацією про становлення України, як соборної держави.

Гості бібліотеки мали нагоду переглянути відеофільм «Соборність. Виклик довжиною в століття». Глядачі могли поділитися думками та враженнями від перегляду.

Сьогодні наш народ продовжує боротьбу за свободу, за нашу державу, тому соборність і воля залишається нашою  головною метою .

 

Просто дякую!

 

Цей день можна без перебільшення назвати однією з найбільш “ввічливих” дат у році. Тому, що саме 11 січня ми відзначаємо Міжнародний день "Дякую".

Слова подяки мають магічні властивості — з  їх допомогою люди дарують один одному радість, висловлюють увагу і передають позитивні емоції. Без  них наше життя стало б сірим і похмурим.

Це свято покликане нагадати людям про важливість ввічливості, доброти та вдячності у повсякденному житті. Воно не є офіційним, проте має популярність у багатьох країнах. Міжнародний день "Дякую" започатковано як ініціатива ООН і ЮНЕСКО, які прагнули привернути увагу до культури вдячності.

День нагадує про важливість дякувати не лише за великі речі, а й за дрібниці, які ми часто сприймаємо як належне.

 

 

Кіровоградщині – 86

 10 січня 1939 року указом  президії тодішньої влади була cтворена Кіровоградська область, а місто Кірово перейменовано на Кіровоград. До складу Кіровоградської області увійшло 30 районів. Але ще досить тривалий час райони то додавалися, то змінювалися. Лише 1960 року межі  Кіровоградської області остаточно визначилися.

Наша земля має унікальну історико-культурну спадщину. Ця земля – батьківщина чудових, працьовитих  і талановитих людей, творчість яких стала надбанням світової культури. Наш край багатий не тільки талантами, а і родючими, щедрими землями, область має понад 300 родовищ корисних копалин.

Цього святкового дня бажаємо усім нам перемоги, міцного здоров’я,  добробуту, оптимізму і мирного майбуття.

 

 

 

Поет без каменю за душею

 

Василь Симоненко народився 8 січня 1935 р. в селищі Біївці на Полтавщині. Усе дитинство пройшло на селі у важкі воєнні та повоєнні часи.

1952 р. закінчив середню школу і вступив на факультет журналістики Київського університету. Працював у «Черкаській правді», «Молоді Черкащини», «Робітничій газеті».

Писати вірші почав ще в студентські роки, але в умовах прискіпливої радянської цензури друкувався неохоче. Перша прижиттєва збірка Симоненка «Тиша і грім», що вийшла 1962 р., була впливом серця чистого і довірливого юнака, захопленого повівами «хрущовської відлиги». Збірка була схвально сприйнята критикою і читачами. Це єдина збірка, яка була видана за життя автора.

Разом з іншими талановитими представниками української молоді Василь Симоненко бере участь у роботі Клубу творчої молоді, їздить Україною, спілкуючись із ровесниками. Потім поет працює в комісії, що займалася розслідуванням масових розстрілів у катівнях НКВС. Потрапляє під нагляд КДБ. Улітку 1962р. міліціонери заарештували та жорстоко побили його.

Восени 1962р. починає щоденник «Окрайці думок». У 1963 вийшла казка «Цар Плаксій та Лоскотон». Василь Симоненко є автором збірок «Тиша і грім», «Лебеді материнства», «Вино з троянд». Помер він 14 грудня 1963 р. Поет прожив лише 28 років.        

З великими труднощами друзям В. Симоненка вдалося надрукувати його твори: 1964 р. –  «Земне тяжіння», 1965 р. –  збірку новел «Вино з троянд», 1966 р. –  «Поезії», 1981 р. –  «Лебеді материнства».

 

 

Богдан Хмельницький – творець української держави

 Богдан Хмельницький народився 6 січня 1596 року в сім’ї чигиринського підстарости Михайла Хмельницького в селі Суботів поблизу Чигирина.

Спочатку підліток навчався в київській братській школі, після чого вступив в єзуїтський колегіум. Під час навчання в колегіумі Богдан вивчав латинську і польську мови, а також осягав мистецтво риторики.

В юнацькі роки вступив на військову службу. У 1620 р. почалася польсько-турецька війна, у якій брав участь і Богдан Хмельницький. В одному з боїв загинув його батько, а сам Богдан опинився в полоні. Протягом приблизно 2-х років він був у полоні, однак при цьому не втрачав присутності духу. Навіть в таких скрутних обставинах Хмельницький намагався шукати позитивні моменти. Приміром, він вивчив татарську й турецьку мови.

Коли Богдан повернувся додому, його зарахували у реєстрове козацтво. Пізніше Хмельницький взяв участь у морських кампаніях, спрямованих проти турецьких військ. Згодом обіймав посади військового писаря, чигиринського сотника.

У січні 1648 р. Богдан Хмельницький підготував і очолив повстання на Запорозькій Січі, яке поклало початок Національно-визвольній Війні українського народу. Тоді ж був обраний гетьманом України.

 Протягом року здобув блискучі перемоги над польським військами під Жовтими Водами, Корсунем, здійснив похід під Львів і Замостя. В ході Національно-визвольної Б. Хмельницький уперше в історії політичної думки України сформулював ідею створення власної незалежної держави. В умовах ускладнення міжнародної ситуації в березні 1654 р. уклав союзницьку угоду з російським царем. Згодом вніс корективи до зовнішньополітичного курсу Української держави, поклавши в його основу принцип надання пріоритетів союзам з країнами, вороже налаштованими до Польщі: Швецією, Трансільванією, Бранденбургом.

Помер Богдан Хмельницький 27 липня (6 серпня) 1657 р.