Всесвітній день книги та авторського права

23 квітня світ відзначає Всесвітній день книги та авторського права – свято авторів, видавців, критиків, бібліотекарів, читачів і всіх-всіх, хто часом залишається «за лаштунками» книговидання.

Всесвітній день книги та авторського права відзначають щорічно, починаючи з 1996 року. День книги покликаний наголосити на фундаментальній важливості книжки та її незамінності в інформаційному суспільстві. Одна з головних його цілей – промоція читання і книговидання, привернення уваги до культури писемного слова, а також до питань авторського права і захисту інтелектуальної власності. Ще одним важливим аспектом є усвідомлення цінності книжки і її незамінності у поширенні знань і формуванні культури, незалежно від форми представлення інформації.

Відсвяткуйте цей день, придбавши книжку і підтримавши українського видавця,  або зайдіть за книгою до найближчої книгозбірні, або замінивши, наприклад, перегляд телевізора на читання.

 

 

Видатний прозаїк сучасності Григорій Тютюнник

 Далекого 23 квітня 1920 року на Полтавщині народився Григорій Михайлович Тютюнник.  Закінчив середню школу у 1938 році. Після закінчення школи вступає до Харківського університету на філологічний факультет. Під час навчання стає членом літературної студії, що була літературним об’єднанням при Спілці радянських письменників України.

         Коли розпочалась Друга світова війна відразу пішов добровольцем на фронт у складі студентського батальйону. Влітку 1942 р. потрапив до німецького полону. Через рік втік із концентраційного табору і долучився до партизанського руху на Кіровоградщині. Через важкі поранення був комісований та у квітні 1945 року повернувся додому. Закінчив Григорій Тютюнник Харківський університет в 1946 році і пішов працювати за фахом учителем української мови і літератури . 

 Свою літературну діяльність автор численних прозових творів, віршів і публікацій розпочав 1950 року. Перша збірка новел «Зорані межі» (1951 р.). Від 1956 р. – член спілки письменників СРСР, співробітник журналу «Жовтень», в якому опублікував дві частини роману «Вир» (1956 р.), що став вершиною творчості Григорія Тютюнника.

За життя письменника не настигла слава. Він її зовсім не прагнув. Хотів, щоб читали, щоб розуміли. А тому писав просто і жив просто, як ті селяни, що стали героями його роману «Вир». Саме за цей роман Григорій Михайлович отримав найвищу в Україні творчу відзнаку і став Лауреатом Державної премії УРСР ім. Т.Шевченка.

         На початку літа 1961 року Григорій Тютюнник написав матері: «Як приїду, то буду відпочивати до самої зими і не візьму з собою ні машинки, ні пера…». Однак, приїхати до матері, того літа йому так і не судилося. 29 серпня 1961 р. у письменника не витримало серце. Поховали його на Личаківському цвинтарі у Львові.

 

Природа. Екологія. Людина.

 

День бібліографії – традиційна форма бібліотечної роботи, покликана ознайомити, розкрити книжкові фонди бібліотеки для якомога більшої кількості людей. Як довідатися чи є потрібна книга у бібліотеці? Чим скористатися, щоб знайти твір в збірнику? Про що розповідає каталожна картка? На ці та багато інших питань відповідає чудова наука бібліографія.

Тож  у нашій бібліотеці можна отримати відповідь на всі ці питання, тому що в бібліотеці-філії № 8, що на «Шкільному», пройшов День бібліографії «Природа. Екологія. Людина».

Протягом дня для гостей були організовані знайомства з книжковими фондами природничої галузі в тому числі і періодичними виданнями, ми показували відвідувачам, як  самостійно користуватися довідковим апаратом, розбирали поняття «каталог» та його види.

 Презентація книжкової виставки літератури про природу та екологію, ознайомила з найцікавішими матеріалами нашої книгозбірні на цю тематику. Бліц-гра «Інформаційний калейдоскоп» - навчила юних користувачів відшукувати книги за назвою та автором, діти разом з бібліотекарями, вчилися користуватися каталогами. Бібліографічний огляд літератури «Екологія завжди на часі» надав інформацію про екологічні видання нашої книгозбірні. Наші користувачі, які мають дітей молодшого віку мали нагоду отримати інформаційну пам`ятку  «Екозвички: як привчити дитину дбати про природу».

Захід був спрямований, щоб привернути увагу до актуальних проблем сучасності: захисту природи, екології довкілля та шляхів вирішення цих питань.

 

Василь Голобородько, поет-шістдесятник

 Його 20 років не публікували через відмову працювати з КДБ. Попри стереотип, що «поети з Донбасу» – це російськомовні твори про шахти, він писав українською про оточуючий світ. Він понад 20 років вивчає український фольклор і вважає, що саме звідси беруть коріння світові казки. Він звик, що після переїзду на Київщину про нього майже не пишуть, але у 2019 році в нього «вкрали ім’я». Цьогоріч, 7 квітня, своє 80-річчя святкує український поет-шістдесятник, лауреат Шевченківської премії Василь Голобородько.

Народився 7 квітня 1945 року в селі Адріанополі на Луганщині. У 1963 році закінчив середню школу-інтернат. У 1964 вступив на українське відділення філологічного факультету Київського університету. За рік навчався у Донецькому педагогічному інституті, звідки був відрахований за поширення роботи Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація». У 1967 році спробував вступити до Літературного інституту в Москві, але попри вдалий творчий конкурс та рекомендацію Дмитра Павличка, далі до вступних іспитів Голобородька не пустили.

Як і багатьом «творчим людям» Василю Голобородькові пропонували працювати з КДБ, обіцяли розв'язати питання з вступом до університету. Він міг би бути «стукачем», але знайомство зі «святими, справжніми людьми» (так казав) – Іваном Дзюбою, Іваном Світличним, Василем Стусом, Євгеном Сверстюком стримало його працювати з КДБ.

Дебютна збірка «Летюче віконце», підготована Василем Голобородьком у 1963 році, здобула підтримку тодішніх знаних поетів старшого покоління, однак через відмову автора співпрацювати з КДБ її не допустили до друку. Цікаво, що її все ж таки надрукували у США в видавництві «Смолоскип». В радянські часи такий крок одразу приписував тебе до ворога системи.

Перша книжка в Україні вийшла аж у 1988. За неї Голобородько відзначили літературною премією імені Василя Симоненка. Загалом Василь Голобородько є автором майже 20 поетичних збірок, серед яких «Посівальник» (2002), «Українські птахи в українському краєвиді» (2002), «Летюче віконце» (Вибрані вірші) (2005), «Ми йдемо» (Вибрані вірші) (2006), «Зозуля масло колотить» (2010), «Білі кімнатні рослини» (2013), «Дозволені забави» (2016). Останнє видання поета – «Вірші лісові» (2020).

Тож запрошуємо ознайомитися з творами Василя Голобородька, які чекають на вас у нашій книгозбірні.

 

Вадим Крищенко святкує ювілей. Браво, маестро!

 Сьогодні свій День народження святкує український поет-пісняр Вадим Крищенко. Поет народився 1 квітня 1935 року в Житомирі у родині вчителів. Писати вірші почав ще в школі. Великий вплив на його становлення як поета-пісняра справив Андрій Малишко..

Вчився на факультеті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, відвідував літературну студію, якою керував Юрій Мушкетик, а старостою був Василь Симоненко.

Він – Народний артист України (2007), заслужений працівник культури (1985), заслужений діяч мистецтв України (1995), член Національної Спілки письменників України з 1972 року, лауреат літературно-мистецьких премій імені Івана Нечуя-Левицького, імені Андрія Малишка та імені Дмитра Луценка.

Вадим Дмитрович Крищенко є автором більш як 55 поетичних збірок, понад 1000 пісень. Найвідоміші пісні: «Наливаймо, браття, кришталеві чаші», «Одна-єдина», «Хай щастить вам, люди добрі», «Родина», «Десять Господніх заповідей», «Молитва», «Хай береже усіх Господня сила», «Благослови», «Бути українцем», «Україна», «Україно, пам’ятай героїв», «Білі нарциси», «Берег любові», «Отчий край», «Лебеді кохання».