Осінні мотиви

 

Осінь − лагідна, затишна, загадкова, ошатна, пряна, меланхолійна… Осінь − завжди прекрасна. Хоч розлучатися з літом завжди трохи сумно, особливо, якщо за вікном − холодні вітри, затяжні дощі. Але у кожної пори року є своя романтика, головне її зрозуміти. 

Осінь − така пора року, коли час милуватися неймовірними краєвидами за вікном, вдихати ні з чим незрівнянний запах осіннього листя, слухати подих холодного вітру, пити каву з кардамоном чи гарячий шоколад, їсти багато сезонних фруктів, пекти ароматний пиріг зі свіжих яблук з корицею. готувати не менш смачні та корисні десерти з гарбуза. А також спілкуватися з осінньою природою, щоб отримати заряд енергії та досягти внутрішнього спокою.

Хоча наша бібліотека тимчасово не працює, але працівники усіма можливими способами намагаються підняти настрій нашим користувачам, відвідувачам та жителям мікрорайону. На вікнах книгарні різними барвами розквітла тепла осінь. У таку пору, ці вікна стали окрасою, додали гарного осіннього настрою і віри, що світ все ж таки яскравий і красивий.

 А щоб наші читачі не сумували, наші бібліотекарі підготували посилання на он-лайн романи, оповідання та повісті, які найкраще читати восени. Це книги Туве Янсон “В кінці листопада”, Джоан Гаррис “Шоколад”, романи Алли Рогашко “Осіннє Рондо місячної ночі” та Андрія Кокотюхи “Осінній сезон смертей”, повісті Юлії Смаль “Теплі історії з корицею” та ін.

 

 

Визнаний класик американської літератури

 

Френсіс Скотт Фіцджеральд  – класик американської літератури XX ст. народився 24 вересня 1896р. в штаті Міннесота. Отримав ім’я на честь прадіда Френсіса Скотта Кі, що написав текст державного гімну США.

Відомому письменнику довелося пережити і злети, і падіння, що описано в його творах, багато з яких автобіографічні. В книгах оспівується галаслива, талановита, блискуча і трагічна «епоха джазу». Цим терміном письменник позначив життя Америки 20-х років минулого століття, з його відчайдушністю, спрагою задоволень, удаваними веселощами і внутрішнім надламом - тим, що було знайоме автору не з чуток.

 Здобув визнання у літературній галузі, опублікувавши кілька збірок новел та чотири романи: «По цей бік раю» (1920), «Прекрасні та приречені» (1922), «Великий Гетсбі» (1925) та «Ніч лагідна» (1934). П'ятий роман автора «Останній магнат» вийшов друком посмертно у 1941 році.

Легенда оперної сцени

 

Соломія Крушельницька народилася 23 вересня 1872 року на Тернопільщині в родині греко-католицького священика. Дитинство майбутньої співачки пройшло в селі Біла, де жила вся її велика родина: батько, мати й вісім дітей. Музика ввійшла в життя Соломії з раннього дитинства, з колискових пісень матері.

У 1893 році Крушельницька з медаллю закінчила Львівську консерваторію й з успіхом дебютувала на сцені Львівської опери.

Ставши солісткою оперного театру, Соломія вирішила не зупинятися на досягнутому й поїхала до Мілану, аби продовжити музичну освіту.

Соломія Крушельницька не мала жодних обмежень у виборі репертуару: вона не тільки володіла неперевершеним сопрано у три октави, а ще й могла співати на восьми мовах.

Слава співачки рознеслася по всіх країнах Європи. Зафіксований випадок, коли після виступу її 17 разів запрошували на біс. Проживаючи в Італії, вона тріумфально гастролювала в Португалії, Єгипті, Алжирі, Іспанії, Аргентині, Бразилії, Франції.

Соломія не допускала, аби хтось неправильно вказав її походження, тож після своїх концертів часто знайомила публіку з українськими народними піснями.

         У 1939 році після смерті чоловіка повернулась в Україну, а коли розпочалась Друга світова — кордони закрили.

         Поїхати до Італії забороняли, більше того, власний будинок у Львові конфіскували й довго не давали радянське громадянство.

Останній концерт відбувся у Львівській філармонії. На сцену вже з паличкою вийшла Соломія Крушельницька, аби востаннє зачарувати своїм голосом. Співачці було 77 років.

 

День партизанської слави України

 

День партизанської слави відзначають в пам’ять  тих, хто в суворий воєнний час боровся з ворогом, не шкодуючи свого життя.

22 вересня 2001 року, в день 60-тої річниці з початку підпільно-партизанського руху в Україні в роки Другої світової війни, в країні вперше відзначався День партизанської слави, встановлений Указом Президента № 1020/2001 від 30.10.2001.

Безліч партизанських загонів і підпільних груп, які налічували сотні тисяч людей, завдавали відчутних втрат гітлерівським військам на окупованій території.

Сьогодні ми згадуємо і про подвиг воїнів Української Повстанської Армії, які боролися за незалежність України проти військ загарбників.

Історія рідко буває однозначною. Державне свято, присвячене героям партизанського руху в Україні, вшановує пам’ять всіх, хто боровся за визволення України. Воно з’явилося в національному календарі і як день пам’яті, адже проходять роки і прямих свідків того часу стає менше.

Але герої не вмирають. Вони завжди будуть жити в наших серцях.

 

День миру

 

Життя українського народу завжди було сповнено надіями і прагненнями до мирного добробуту. Після страшних воєнних лихоліть ХХ століття, здавалося що мир буде завжди, адже народ України акцентував увагу саме на мирні шляхи вирішення різних проблем.

Згідно з Указом Президента України №100/2002 від 5 лютого 2002 року, в країні було засновано національне державне свято - День миру, яке щорічно відзначається 21 вересня. У цей день так само відзначається Міжнародний день миру, заснований ООН.

У 2014 році наша Батьківщина зазнала військового вторгнення з боку Російської Федерації. Агресивний сусід анексував Кримський півострів і почав бойові дії на сході країни. Були вбиті і покалічені тисячі українських громадян. Багато людей, з окупованних територій, стали біженцями і вимушеними переселенцями.

Включно по цей рік, з того моменту, жоден із днів в Україні не був "Днем миру" ... але мир обов’язково повернеться, саме за це борються наші військові.