Непереможені 2023…

 Сьогодні у бібліотеці  відбулася презентація книги «Непереможені. Рік 2023-й. Імена та події, забувати про які ніхто не має права ».

На захід були запрошені головний редактор – Самиляк Т.С. та журналіст Петрович Ж.О., які створили видання на основі спогадів, інформації та світлин, наданих родинами військових та інших відкритих джерел.

До книги увійшли 236 новел про кропивничан, чиї імена назавжди залишаться в історії боротьби за Україну. Від початку війни з 2014 року це видання стало п’ятим.

Гості розповіли про кропітку роботу над спогадами про звичайних людей, які стали на захист своєї Батьківщини та віддали найцінніше – своє життя. Нелегкі розмови та зустрічі з рідними та близькими загиблих.

 В цьому виданні зібрані розповіді про військових які проживали і в нашому мікрорайоні «Шкільний». Андрій Бондаренко «Бонд», який виконував бойове завдання  на Луганщині був поранений та внаслідок отриманих травм помер. Роман Ганін «Ганс» загинув на Луганщині.

      Захід закінчився хвилиною мовчання та впевненістю про те, що пам’ять про кожного ніколи не зникне..

Запрошуємо  до ознайомлення з цією книгою!

 

Як не потрапити «на гачок» російських спецслужб

 Під час російсько-української війни країною-агресором активно застосовується метод використання дітей у збройному конфлікті, що має вигляд підбурення їх до вчинення правопорушень проти основ національної безпеки.

З метою мінімізації протиправних проявів у дитячому середовищі Національна поліція України на постійній основі вживає комплекс профілактичних заходів. Окрема увага приділяється доведенню інформації про ризики, пов’язані з вербуванням учнівської молоді та залученням її до диверсійної діяльності.

Так, Національною поліцією України та Службою безпеки України для учнів 9 – 11 класів було підготовлено онлайн-урок «Як не потрапити «на гачок» російських спецслужб».

Правоохоронці пояснили підліткам, як розпізнати загрозу та як діяти, якщо російські спецслужби намагаються їх завербувати та втягнути в підпали, диверсії чи теракти.

Серед рекомендованих дій:

    Зателефонувати за номером 102.

    Написати в чат-бот СБУ «Спали» ФСБешника»

    Зателефонувати на гарячу лінію: 0-800-501-482.

Посилання на урок: 

https://youtu.be/IbHnNcOooHQ?si=FVeLfx6g1Ma8XYfL

 

Олена Теліга (1906–1942) – українська поетеса, публіцистка, літературний критик, діячка ОУН.

 Олена Теліга народилася в Підмосков’ї в інтелігентній, напівбілоруській-напівукраїнській родині. Мати Олени була дочкою православного священика, батько Іван Опанасович Шовгенів — відомий інженер-гідротехнік.

У 1918 році родина Шовгеневих повернулась до Києва, де Іван Опанасович став директором департаменту водного та шосейного господарства Міністерства шляхів Української Народної Республіки та професором Київського політехнічного університету. Олена навчається в Жіночій гімназії Дучинської. Але навчання довелося перервати – в липні 1922 року Олені з мамою вдається виїхати з України і оселитися в Подєбрадах у Чехословаччині, де на той час її батько вже був ректором Української господарської академії. Іван Шовгенів разом зі старшим сином опинилися в еміграції в Чехословаччині ще в 1920 році, оскільки в радянській Україні йому, відомому професору й урядовцю УНР, загрожували репресії.

Саме в Чехії відбувається її становлення як поетки, публіциста-літературознавця. І – як українки. У грудні 1939 року у Кракові вона знайомиться з археологом і поетом Ольжичем, сином Олександра Олеся, і вступає в Організацію українських націоналістів, працює в культурній референтурі, готує тексти листівок і відозв, які відправляли в Україну.

Коли Друга світова добралася і до Києва, Олена Теліга разом із Уласом Самчуком вирушає до України. У жовтні 1941 року Олена Теліга опиняється в Києві, де вже розгорнув роботу Олег Ольжич. Він намагався налагодити діяльність мельниківської Української національної ради. Олена Теліга ж гуртувала навколо себе літераторів, які перебували в місті. Вона очолила Спілку українських письменників, очолила редколегію літературного додатку під назвою «Літаври» до газети «Українське слово, такий стан речей не влаштовував німецьку окупаційну адміністрацію. 12 грудня німці арештували редакцію «Українського слова», а «Літаври» заборонили. Світ побачили лише 4 номери літературного додатку.

Олена Теліга ще залишалася на свободі, хоча було зрозуміло, що наступна хвиля арештів не за горами. 9 лютого 1942 року письменницю арештували. У київському ґестапо Олена Теліга перебувала у камері № 34. На сірому ґестапівському мурі залишила вона свій останній автограф: угорі намальовано тризуб і напис — «Тут сиділа і звідси йде на розстріл Олена Теліга».

21 лютого 1942 року українську письменницю-патріотку разом з чоловіком німці розстріляли в Бабиному Яру. Разом з ними загинули головний редактор «Українського слова» Іван Рогач та поет Іван Ірлявський.  

 

Моє місто – моя історія

 Рідна місто, це місто де ми народилися, де ми живемо, працюємо, вчимося, відпочиваємо, місце – де ми є.

Сьогодні працівники бібліотеки-філії №8, що на «Шкільному», провели інтернет-подорож «Моє місто – моя історія», захід присвячений десятиріччю перейменування міста на честь видатного уродженця  Кіровоградщини Марка Кропивницького.

Перегляд відео «Вулиці міста розповідають» привернув увагу до визначних пам`яток нашого міста: красиві будинки різних архітектурних  стилів, історичні пам`ятки. Відео «Кропивницький за один день: місто, яке вас здивує!»  – це захоплива подорож туристичними та історичними місцями нашого міста.

         Доповненням до віртуальних екскурсій стала книжкова викладка «Поема про місто», що ознайомила гостей книгозбірні з краєзнавчими виданнями про історичну та архітектурну спадщину рідного міста.

 

Щоб у серці жила Україна!

 15 липня Україна відзначає День Української Державності – свято, яке нагадує нам про тисячолітню історію державотворення та духовну спадщину нашого народу. 

Колектив бібліотеки  підготував для своїх користувачів та гостей майстер-клас «Патріотичне серце».

Відвідувачі створювали  особливу поробку з фоамірану — патріотичне серце в кольорах українського прапора. Ця мила і тепла річ може стати брелочком, декором або подарунком, зробленим із любов’ю до України.  Наші юні майстри вклали у свої поробки частинку душі, віри й надії. Це не просто рукоділля — це емоції, тепло і патріотизм.

Цей день – не лише про минуле. Це про незламність, про зв’язок поколінь, про відповідальність перед тими, хто був до нас, і перед тими, хто буде після. Це свято вшановує витоки української державності з часів Київської Русі, нагадуючи про традицію, право, культуру та боротьбу за незалежність, яка триває і нині.

Цей день – це не лише вшанування історії, а й чітке послання: ми є, ми були і будемо.

 

Калейдоскоп розваг

           

Літо – улюблена пора року всіх дітей: канікули, довгоочікувані подорожі, яскраві враження, веселі забави, цікаві книги. Літо – час для дозвілля, розваг, спілкування. Можна гратися з друзями, ходити на пляж, займатися розмальовками, поробками, читати. Чи просто зайти до бібліотеки не тільки за книгою, а пограти в настільні ігри, переглянути улюблені мультики, почитати чудові дитячі журнали.

Тож сьогодні, для маленьких користувачів бібліотеки-філії №8, що на  «Шкільному», бібліотекарі підготували калейдоскоп  розваг «Читай. Відпочивай. Зростай!». Дітей протягом дня очікувала цікава розважальна програма: літературні змагання «Хто читає, той впізнає», вікторина цікавих фактів «Можливо, ви цього не знали». Бажаючі могли власноруч виготовити симпатичні браслети.

             День у бібліотеці був веселим та яскравим. Він приніс багато позитивних емоцій нашим маленьким жителям мікрорайону. Хоча зараз найулюбленіша пора усіх школярів – літні канікули. Проте, книга влітку не відпочиває, так само як і бібліотека. Отож, чекаємо на вас!

 

Популяризатор української історії Валентин Чемерис

 Валентин Чемерис – український письменник, сатирик-гуморист, публіцист, журналіст, упорядник. Народився 8 липня 1936 року у селі Заїчинці на Полтавщині у селянській родині. У шкільні роки Валентин багато читав, називав сільську бібліотеку своєю другою домівкою. У 1953 році переїхав до Дніпропетровська. Сорок років він прожив в цьому місті. Тут закінчив середню школу, працював у радгоспі, на підприємствах Придніпров'я.

Пізніше був журналістом у редакціях обласних газет. Перше його оповідання «Як я навчився писати гуморески» надруковано в 1959 році. З 1963 року – член Спілки письменників України. З 1972 працював редактором республіканського видавництва «Промінь», а з 1989 – головою Дніпропетровської організації Спілки письменників України.

З 1993 року письменник жив і працював у Києві – був заступником головного редактора та завідувачем відділу сатири газети «Літературна Україна». З 1996 по 2001 – секретар Національної спілки письменників України, член її Президії і Вищої ради.

         Свій творчий шлях у літературу письменник розпочав як сатирик-гуморист – він регулярно видавався з 1962 року: гуморески, сатирична проза, пародії – всього 18 збірок веселих історій.  Творча спадщина Валентина Чемериса дуже велика, налічує майже сто видань, у яких вміщені різножанрові твори: гумористично-сатиричні, історичні, пригодницько-фантастичні, автобіографічні, а також книжки для дітей.

Найпомітніше місце в творчості Чемериса посідають історичні твори. До цієї тематики він вперше звернувся в 1960-ті роки.  Роман Валентина Чемериса «Ольвія» – вважається одним з найкращих художніх творів історичної тематики. Ще двом творам Чемериса судилося довго чекати своєї появи. Повість «Маруся Чурай» була видана лише через 16 років після її написання. Рукопис роману «Лицарі» про зруйнування запорожцями Кодацької фортеці на Дніпрі у 1635 році, пролежав у шухляді 20 років. І тільки в часи перебудови, на початку 1993 року, роман вийшов у світ вже під новою назвою – «Фортеця на Борисфені».

Тож запрошуємо вас до нашої книгозбірні та пропонуємо ознайомитися,  або ще раз перечитати твори талановитого  сина України.