Невиплакані сльози України

Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України.

У нашій бібліотеці-філії №8 до Дня пам’яті жертв Голодомору був проведений  караван історій «Невиплакані сльози України» для користувачів та гостей, щоб донести всю правду про цю жахливу трагедію.

Захід почався зворушливою піснею «Свічка» у виконанні Оксани Білозір, яка присвячена усім загиблим під час Голодомору.

У читальному залі було підготовлено меморіальну викладку «Пам’ятаємо…» та проведено меморіальну хвилинку  «Сповідаю жалобу сумну» під час якої  бібліотекар  ознайомила присутніх із трагічними сторінками тих страшних подій української історії, зокрема і фактами Голодомору безпосередньо в нашому краї.

Також було презентовано медіа-вернісаж «Голод 33-го», де були представлені архівні документи, ілюстровані матеріали та спогади очевидців тієї страшної трагедії. А найголовніше те, що присутні замислилися над питанням «Крихта хліба – багато це чи мало?».

Наприкінці заходу був проведений огляд літератури «І пам’яті свіча не згасне…», під час якого бібліотекар ознайомила присутніх з книжковими виданнями, в яких міститься інформація про страшні роки Голодомору в Україні.

Розмістивши квіти на інтерактивній дошці «Незабудки пам’яті», гості та відвідувачі змогли показати, що вони пам’ятають жертви тієї страшної трагедії .

Голодомор 1932-1933 років в Україні назавжди залишиться в нашій пам’яті, як одна з найстрашніших сторінок минулого, тому що пам’ять – це нескінченна книга, в якій записано все життя: і життя людини, і життя країни.