#ВеселеСортуванняТаНавчання

 

Сьогодні в нашій бібліотеці  наймолодші читачі вчилися піклуватися про природу, берегти її, виховувати в собі екологічні навички.  Завдяки настільній грі “Еко-Мемо”: розвиваємо звичку сортування відходів

В процесі гри діти дізнавалися:

-         що не можна сортувати до контейнерів для паперу, пластику, металу, скла, органіки;

-         про маркування відходів;

-         які вироби виготовляються із вторсировини;

-         які існують багаторазові альтернативи сміття, що не можна здати на переробку

Прокачайте вміння сортувати відходи разом зі своїми рідними, друзями, колегами, громадою!

               Запрошуємо!

 

 

 

Портретист та іконописець

 

Володимир Лукич Боровиковський народився 24 липня (4 серпня) 1757 р. у місті Миргород Миргородського полку на Гетьманщині у козацькій родині. Закономірно, що родичі Володимира Боровиковського: батько Лука, чотири брати та дядько Олексій за батьківською лінією належали до козацької старшини, на користь Гетьманщині справно несли військову службу. У мирний час династія поверталася до іконопису і писала образи для церков довкола Миргорода. У рідному місті Володимир Боровиковський жив і працював понад 30 років, а у 1788-у році оселився у Петербурзі. У столиці імперії Володимир Лукич працював під керівництвом Дмитра Левицького; у 1795-о році був  вшанований званням академіка живопису.

Творчість Боровиковського являє собою злиття стилів класицизму і сентименталізму. Він був визнаним майстром портретної мініатюри. Художник тонко передавав внутрішній світ зображуваних ним людей. У жіночих образах Володимир Боровиковський втілював ідеал краси своєї епохи.

Загалом Володимир Лукич створив близько 200 портретів своїх сучасників. Його твори зберігаються в багатьох музеях України.

 

Намагаємось зберігати спокій і дарувати його близьким.

 Сьогодні ми  б хотіли написати про життя,  яке триває попри війну, разом з війною і незважаючи на неї. Життя гарне і цінне. І ми корисні там де є. Інколи ми не помічаємо цього "життя", яке прокидається у природі, а інколи, навіть соромимось спостерігати...  Паузи, радість, обійми і близькі поряд – дуже потрібні для нашої міцності.

Біля нашої бібліотеки-філії №8,  що на Шкільному, нещодавно  розквітли чорнобривці різних видів і відтінків.  Вони прикрашають алеї біля книгозбірні. Жителі нашого мікрорайону,  ідучи  за книгами, на роботу, магазин чи просто, прогулюючись, милуються цвітінням. Деякі перехожі роблять фото чи селфі і це не може не викликати усмішку та задоволення від того, що в такий нелегкий час для країни і українського народу ми можемо зробити щось приємне своїми руками.  Тож, щоразу, коли усміхаєтесь – усміхайтесь так широко і щиро, як можете. Смакуйте каву як вперше і обіймайте так міцно, як можна. Говоріть одне одному і собі теплі і добрі слова. Згуртованість і вдячність (до себе і одне одного) – наша велика сила.