Іван Котляревський (1769–1838) – письменник, драматург, перекладач, військовий, просвітитель, громадський діяч. Він увійшов в історію української культури як родоначальник нової української літератури.
Народився письменник 9 вересня 1769 р. в Полтаві в сім’ї сім’ї Котляревських, благородного козацько-старшинного роду. Коли підріс навчався у дяка, а з 1780 по 1789 вчився у Полтавській духовній семінарії. Працював канцеляристом, у 1793—1796 — домашнім учителем у сільських поміщицьких родинах. Почав писати “Енеїду”.
У 1806—1807 Котляревський в ранзі штабс-капітана брав участь у російсько-турецькій війні, був учасником облоги Ізмаїлу. У 1808 вийшов у відставку з орденом святої Анни.
У 1818р-21рр. працював директором Полтавського вільного театру. Для поповнення репертуару театру написав дві п’єси – «Наталка Полтавка» (1819), «Москаль-чарівник»; продовжував роботу над «Енеїдою».
“Енеїда” – перший твір нової української літератури, написаний живою українською мовою. Над поемою письменник працював близько 30 років. “Наталка Полтавка” – перший драматичний твір нової української літератури.
У 1835 році за станом здоров’я виходить у відставку, але не пориває з культурним життям того часу. До нього постійно зверталися за підтримкою і порадою представники найширших верств населення, і кожному він намагався надати необхідну допомогу.
Іван Петрович Котляревський помер 10 листопада 1838 р. Похований у Полтаві. Смерть зачинателя нової української літератури була великою втратою для всієї України. «Все сумує», — сказав молодий Тарас Шевченко у вірші «На вічну пам’ять Котляревському», в якому пророкував безсмертя авторові «Енеїди»:
Будеш, батьку, панувати,
Поки живуть люди,
Поки сонце з неба сяє,
Тебе не забудуть!
Немає коментарів:
Дописати коментар