Юрій Хорунжий народився в Києві 5 серпня 1937 року в сім'ї педагогів. Батько викладач української мови і літератури у вищих і середніх навчальних закладах Херсона, Сум і Києва. Двічі зазнав політичних репресій, цілком реабілітований посмертно 1990 року. Новеліст і перекладач. Мати викладачка біології і географії у школі. Прадід – Олексій Хорунжий був козацького стану, народився і проживав у селі на Херсонщині, колишньому козацькому зимівнику. До речі, назва Золота Балка походить від того, що там козаки знаходили скіфське золото, ці знахідки задокументовано у книжках з археології України.
Юрій Хорунжий закінчив Київський геологорозвідувальний технікум . Був направлений на роботу до Тульської геофізичної експедиції, водночас продовжував підвищувати рівень своєї освіти заочно – у Московському інституті нафтохімічної і газової промисловості, який закінчив у 1962 році, здобувши диплом інженера-геофізика.
Працював у геофізичних і геологічних експедиціях на території Росії, Казахстану, України . 1977 року став членом Спілки письменників України, працював старшим редактором журналу «Україна». У 1991–2007 роках на громадських засадах редагував журнал «Зона» – видання Всеукраїнського товариства колишніх політичних в'язнів і репресованих.
Юрій Хорунжий – автор шістнадцяти повістей, низки новел (близько сорока) з життя молоді, геологів, на історичну тематику, автор п'ятьох романів та сімдесяти есеїв-портретів. У періодичній пресі надрукував понад 400 статей, досліджень про життя і творчість видатних діячів культури і науки та української історії, зокрема репресованих, рецензії на книжки інших авторів, кілька наукових і науково-популярних статей із геофізичної науки та екологічних проблем.
Немає коментарів:
Дописати коментар