Вишиванка – український код нації!

Вишиванка – поема життя,

закодована вічність в узорах.

А.Загрудний

Сьогодні наша країна святкує День вишиванки – не офіційне, народне свято. Ідея його появи зародилася в студентському середовищі Чернівецького національного університету в 2006 році. Студенти запропонували обрати один день і всім разом одягнути вишиванки, тож тепер всі українці в третій четвер травня вже традиційно відзначають День вишиванки. В цей день заведено вдягати вишиванки: сорочки, сукні, футболки.

Українську вишиванку часто називають кодом нації , тому що кожен регіон України має свою техніку, тематику орнаменту та традиційні кольори вишивки. В нашій країні існує близько сотні різних вишивальних технік: хрестик, гладь, низь, мереження…

Перші вишиванки були не лише гарним одягом, а й сильним оберегом для своїх власників. Лише з часом вишивка втратила свою магічну основу і стала красивим елементом вбрання. Першим модником, який поєднав традиційну українську вишиванку з буденним одягом, став Іван Франко.

А в наш час українська національна  вишивка надихає все більше дизайнерів, тож і не диво, що на модних показах часто зустрічаються вишиванки у найрізноманітніших варіантах!

Одягнімо вишиванки, друже,

Хай побачить українців світ —

Молодих, відважних, дужих,

У єднанні на сто тисяч літ.

 Василь Дерій.

 

Не стерти з пам'яті народу

Сьогодні наша країна вшановує пам'ять тисяч безневинних жертв, вся вина яких  –  їх приналежність до кримськотатарського народу.

18 травня 1944 року кривавий сталінсько-комуністичний режим розпочав депортацію кримських татар, протягом якої за декілька днів з рідної землі було вивезено близько 200 тисяч осіб. Таке примусове виселення призвело до загибелі тисяч людей: старих, малих…

Саме тому 2014 року наша країна визначила 18 травня  Днем боротьби за права кримськотатарського народу та Днем пам’яті жертв геноциду. Зараз цей день набув особливої актуальності, бо відколи Росія окупувала Крим, почалися переслідування  та утиски кримських татар.

В таких умовах вшанування пам’яті жертв депортації та демонстрація солідарності в боротьбі за відновлення їхніх прав набуває важливого значення, тому ми підготували книжкову викладку «Не стерти з пам’яті народу», підібрали цікаві матеріали про історію та сучасність кримськотатарського народу.

Міжнародний день танцю.

         Танець – невід’ємна частина культури. Народні танці займають значне місце в житті кожного народу поряд з піснею та народними звичаями. Колись давно танці, як і співи мали обрядовий, релігійний зміст.

         Деякі хореографи вважають, що за рухами тіла ховаються справжні рухи душі, тому прекрасний танець є джерелом натхнення для художників, скульпторів, акторів…

         Міжнародний день танцю відзначається з 1982 року за рішенням ЮНЕСКО. 29 квітня весь танцюючий світ справляє своє професійне свято – театри опери та балету, танцювальні ансамблі і школи, професійні та самодіяльні артисти.

         Це свято близьке і жителям нашого міста, адже недаремно декілька років тому виник слоган: «Кіровоград – танцювальна столиця України». 

         Танець у нас завжди любили. Згадаймо «Ятрань», колектив визнаний одним із найкращих у  світі в 1980-і роки.  Не забуваймо  славні «Зоряни», вправною майстерністю яких можна насолоджуватися і сьогодні. А ще ж і «Пролісок», «Світанок»,« Росинка» , а…що можна сказати, не вистачить місця на аркуші паперу, щоб згадати всі танцювальні колективи нашого краю. Не вірите? Загляніть в Інтернет. Більше 30 адрес різноманітних танцювальних шкіл, груп, студій і то лише в місті, а область…

Отож зі святом вас – жителі танцювальної столиці України!

Чорнобильська трагедія – біль України.

Минуло 34 роки від того дня, коли Україну спіткала страшна трагедія – катастрофа, яку спровокував вибух на Чорнобильській АЕС. «Мирний атом», що вважався цілком безпечним, заподіяв шкоду, реальний обсяг якої і досі не визначений.

За час свого існування наш народ зазнав багато горя, пережив  пошесті, війни, стихійні лиха…Однак ці події відходили у минуле, пережиті й подолані, а Чорнобиль залишається з нами фактично назавжди, оскільки головним його наслідком є радіація, незрима й невідчутна, здатна діяти протягом тисяч років.

В той же час Чорнобиль – це не лише символ біди, а й символ мужності та героїзму. Багато героїв загинуло, але багато ще живуть поряд з нами, продовжують змагатися не з пекельним полум’ям, а з хворобами, отриманими від радіації.

Тож  пам’ятаймо тих, хто собою захистив нас від атомного лиха, вклонімося їм низько.

Всесвітній день книги й авторського права

                                                                 У книги люди, наче бджоли в соти,

                                                                Знесли духовний, чародійний мед.

                                                          Сліпцеві очі ним потри, і в миг

                                                             Побачить сонце й голубі висоти,

                                                             Відчує мислі найстрімкіших літ.

                                                                        Д. Павличко

Сьогодні маємо нагоду привітати своїх читачів та всіх любителів книги зі святом – Днем книги.

В 1995 році ЮНЕСКО вирішила віддати в цей день данину поваги та шани книгам, закликаючи людей більше читати і дарувати близьким гарні книги, та заснувала Всесвітній день книги й авторського права. Тож своїм це свято вважають автори, видавці, бібліотекарі, вчителі й усі хто любить книги.

Вперше  відсвяткували в1996 році в Іспанії, де існує традиція дарувати в  цей день троянди і книги тим, кого любиш. А розпочиналося все в 1931 році в Каталонії на традиційному книжковому ярмарку, присвяченому Дню іспанської книги, коли продавці дарували троянду кожному, хто придбає книжку.

Зараз це свято відзначають у 200 країнах світу. Адже книга відіграє провідну роль у духовному розвитку народу, поєднує різні покоління, була і залишається незамінним супутником людини, все знаючим помічником та невичерпним джерелом мудрості.